З чого ми починаємо вивчення будь-якої іноземної мови? Правильно, з абетки. З нею і познайомимося в першому уроці. Ми розповімо тобі, як читаються всі літери, як їх не плутати та що треба знати, щоб правильно читати й говорити.
Абетка (Abeceda)
Словацька абетка містить 46 літер:
a, á, b, c, č, d, ď, dz, dž, e, é, f, g, h, ch, i, í, j, k, l, ĺ, ľ, m, n, ň, o, ó, ô, p, q, r, ŕ, s, š, t, ť, u, ú, v, w, x, y, ý, z, ž.
Для зручності давайте поділимо всі літери на голосні (samohlásky) та приголосні (spoluhlásky).
Голосні (Samohlásky)
Голосні літери ділимо на короткі (krátke), довгі (dlhé) та дифтонги (diftongy).
Короткі голосні читаємо коротко:
- a – а (читаємо як а)
- ä – широка е (читаємо як е, пишемо після губних приголосних b, p, m, v)
- e – е (читаємо як е або є)
- i – м’яка і (читаємо як і)
- o – о (читаємо як о)
- u – у (читаємо як у)
- y – тверда і (читаємо як звук між і та и)
Довгі голосні вимовляємо з подовженням. На письмі довготу позначаємо спеціальним діакритичним знаком, який називається dĺžeň (длжень) і виглядає як наш наголос:
- á – довга а (читаємо як аа)
- é – довга е (читаємо як ee)
- í – довга м’яка і (читаємо як іі)
- ó – довга о (читаємо як оо)
- ú – довга у (читаємо як уу)
Дифтонги (diftongy) або двозвуки (dvojhlásky) читаємо ближче до одного звуку. У словацькій мові виділяємо чотири дифтонги:
- ia – ia (читаємо як я)
- ie – ie (читаємо як є)
- iu – iu (читаємо як ю)
- ô – о з воканням (читаємо як уо)
Пам’ятай, що цей спосіб читання приблизний. Ідеальне звучання дифтонгів має бути таким, щоб перший звук плавно переходив у другий. Вони мають майже зливатися.
Приголосні (Spoluhlásky)
Приголосні теж поділимо на групи. Виділяємо тверді (tvrdé), м’які (mäkké) та подвійні (obojaké).
Тверді приголосні читаємо твердо:
- d – д
- t – т
- n – н
- l – л
- g – ґ
- h – г
- ch – х
- k – к
М’які приголосні читаємо м’яко. У деяких м’яких приголосних можемо зустріти діакритичний знак mäkčeň (мекчень). У деяких літерах мекчень виконує роль нашого м’якого знака. У деяких – трохи інакше змінює звучання літери. На письмі мекчень позначаємо знаками ˇ та ’:
- d’ – дь
- ť – ть
- ň – нь
- ľ – ль
- dz – дз
- dž – дж
- с – ц
- č – ч
- š – ш
- ž – ж
- j – й
Подвійні приголосні можуть бути як твердими (якщо після них пишемо тверду і), так і м’якими (якщо після них пишемо м’яку і):
- b – б
- m – м
- p – п
- r – р
- s – с
- v – в
- z – з
- f – ф
Окрім цього, в абетці ми можемо знайти довгі ŕ та ĺ. Ми зустрічатимемо їх нечасто, але для розуміння давайте подивимося, для чого вони існують.
З базової граматики ти мав би знати, що слово на склади ми ділимо за допомогою голосних. Тобто скільки у слові голосних, стільки й складів. Так от, довгі ŕ та ĺ також є складотворчими, якщо знаходяться у слові між двома приголосними. Наприклад: kĺb (суглоб), kŕč (судома), žĺtok (жовток) та ін.
Літери w, x, q зустрічаються у словах іншомовного походження. Наприклад: experiment (експеримент), whisky(віскі), quasimodo (Квазімодо).
Акцент (Prízvuk)
Щоб правильно та без акценту читати й говорити словацькою, теж потрібно пам’ятати кілька правил:
- Наголос у словацькій мові завжди падає на перший склад.
- Dĺžeň – це не наголос. У слові може бути кілька довгих складів, але наголос від цього не змінюється.
- Правило de, te, ne / di, ti, ni. Якщо у слові після приголосних d, t, n ти бачиш голосні e/i, читай ці склади м’яко (як дє, тє, нє / ді, ті, ні).
Винятки з цього правила – слова іншомовного походження та деякі словацькі. Наприклад:
- jeden (один)
- ten (той)
- sveter (светр)
- teraz (зараз)
- telefón (телефон)
Ось і все!
Віримо, після прочитання цього уроку ви без проблем зможете читати. Просто практикуйтеся!
